Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 916/2095/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справігосподарського суду Одеської області за позовомприватного акціонерного товариства "Рено Україна"до1. Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 2. Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філіїтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістіка"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачапублічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЗЛАГОДА"простягнення 300 262, 26 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Широнос Є.В. - дов. б/нвід 23.05.2014;від відповідача:1)Очколяс Д.В. - дов. №38 від 21.07.2014; Пушенко К.М. - дов.№135 від 25.12.2013; 2)Остапов В.В. - дов. №3060 від 18.09.2014; від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явились;від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКільбурт Д.М. - дов. №27 від 15.05.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 31.07.2014 господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" на користь ПАТ "РЕНО УКРАЇНА" 300 262, 26 грн. збитків та 6 005, 25 грн. судового збору. В задоволені позову ПАТ "РЕНО УКРАЇНА" до ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії відмовлено.

Постановою від 14.10.2014 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Ярош А.І. - головуючий, Аленін О.Ю., Журавльов О.О.) рішення від 31.07.2014 господарського суду Одеської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" порушило свої зобов'язання щодо схоронності вантажу, тому наявні підстави для стягнення його вартості.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 936, 937, 950 Цивільного кодексу України; ст. 10 Закону України "Про морські порти України"; ст.ст. 36, 63 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що відповідно п. 6.3 договору від 30.12.2011 сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно відбулося не по її провині (наміру або необережності).

Відповідач 2 у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити в силі постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 14.10.2014 та вказує, що відповідно чинного законодавства до ДП "Іллічівський морський торгівельний порт", як портового оператора, входить обов'язок надання послуг з належного зберігання вантажів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 30.12.2011 ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" та ТОВ "Автологістика" уклали договір №335/ит перевантаження імпортної і транзитної автотехніки.

Пунктами 1.1, 2.1.1, 2.1.2 вказаного вище договору сторони передбачили, що у відповідності зі "Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту" ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" прийняв на себе зобов'язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну і транзитну автотехніку/трейлери, а ТОВ "Автологістіка" - запланувати до перевантаження 26000 одиниць автотехніки та сплатити надані йому портом послуги. Відповідач-1 зобов'язаний здійснювати вивантаження із суден типу РО-РО вантажу, його прийом відповідно до чинних правил, звичаїв та погоджених з портом доручень вантажовласника, а також складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах порту, без права користування вантажем, і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевальці і зберіганні.

11.05.2014 ТОВ "Автологістіка" і ПАТ "РЕНО Україна" уклали договір про відступлення права вимоги №11/05, відповідно до якого позивачу передано право вимоги за договором №335/ит від 30.12.2011, в тому числі щодо незабезпечення схоронності вантажу (автомобілів RENAULT LODGY YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677) при його перевальці і зберіганні та відшкодування завданої шкоди.

Як встановлено господарськими судами, відповідно Генерального акту №5R0000028 дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014 та додатку до нього акту-повідомлення №5R0005591 дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014, підписаний представником Іллічівського морського торговельного порту Єпіфановим С.В., на склад № 25 прийнято 143 місць легкових автомобілів RENAULT.

08.04.2014 зі складу №25 п'ятого терміналу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" викрадено два автомобіля марки "RENAULT, LODGY", кузов сірого кольору, коди кузовів YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677, що підтверджується листом № 433/04 Іллічівського МВ УМВС України в Одеський області від 09.04.2014, що не заперечувалось сторонами.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Господарські суди встановили, що договір перевантаження №335/ит від 30.12.2011 є змішаним договором та містить елементи договору зберігання, оскільки п.1.1 договору сторони передбачили, що у відповідності зі "Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту" ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" приймає на себе зобов'язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну і транзитну автотехніку/трейлери.

Тобто, умовами укладеного ТОВ "Автологістика", який в подальшому передав право вимоги ТОВ "Рено України", з ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" договору встановлено обов'язок останнього прийняти вантаж на зберігання та прийняти всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевалці і зберіганні, за що ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" отримує винагороду.

Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст.22 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.224 Господарського кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарськими судами також встановлено, що відповідно фактичним обставинам справи втрата майна відбулась в той час, коли майно знаходилось на відповідальному зберіганні у ДП "Іллічівський морський торговельний порт".

Відповідно ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що правовим наслідком невиконання обов'язку щодо письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, є не недійсність договору про таку заміну, а визнання належним виконанням обов'язку боржника виконання первісному кредиторові.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 14.10.2014 Одеського апеляційного господарського суду зі справи №916/2095/14 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга